розчиняти — розчинити (змішуючи що н. із рідиною, перетворювати на однорідну рідку масу), розводити, розвести, розбавляти, розбавити, розбовтувати, розбовтати … Словник синонімів української мови
розчиняти — 1 дієслово недоконаного виду відчиняти; анатомувати, патрати розм. розчиняти 2 дієслово недоконаного виду змішувати … Орфографічний словник української мови
розчиняти — чиням, няш, Пр. Розводити дріжджі і муку на воді для викликання ферментації тіста. Розчинити на хліб … Словник лемківскої говірки
розчинення — I я, с. Дія за знач. розчинити, розчиняти I. II я, с. Дія за знач. розчинити, розчиняти II … Український тлумачний словник
розчинити — I див. розчиняти I. II див. розчиняти II … Український тлумачний словник
розчинний — а, е, хім. 1) Здатний розчиняти (див. розчиняти II 1)). 2) Який може розчинятися (див. розчинятися II 1)). •• Розчи/нне скло прозорий склоподібний сплав, злегка забарвлений у зелений чи жовтий колір чи безбарвний. Розчи/нна к … Український тлумачний словник
розчиняння — I я, с. Дія за знач. розчиняти I. II я, с. Дія за знач. розчиняти II … Український тлумачний словник
розчинятися — I я/ється, недок., розчини/тися, чи/ниться, док. 1) Відчинятися, розкриватися (про двері, вікно і т. ін.). || Відчиняючись, розкриваючись, робити вільним доступ, прохід куди небудь. || рідко. Розтулятися (про що небудь стулене, стиснуте). 2)… … Український тлумачний словник
алькагест — а, ч. Міфічний універсальний розчинник, що його марно шукали алхіміки і який міг би розчиняти усі без винятку речовини … Український тлумачний словник
амальгамувати — у/ю, у/єш, недок. і док., перех. 1) Сплавляти який небудь метал зі ртуттю; розчиняти метал у ртуті. 2) Вкривати поверхню чого небудь шаром амальгами … Український тлумачний словник
